Історія села Луги

Земним раєм  називали древні цей  куточок України.  І найбільшу ріку, що протікає  Вінничиною  -   Південний Буг -  наші предки нарекли Богом. Отож, ми живемо  на землі, яку  Всевишній ласкаво  обдарував  найродючішими в Європі  грунтами  і прозороводими  ріками, густими  ліс ами  і оксамитовими луками, розлогістю  степів і  суворістю  узгір’їв.  Все – це  наша мала батьківщина , що поєднала   в собі  всі принади  і щедроти  України.

               Україно, земле  рідна,

               Земле сонячна і хлібна,

               Ти  на вік  у нас одна,

               Ти як  мати найрідніша,

               Ти,  з дитинства наймиліша,

               Ти  і взимку, найтепліша –

               Наша  отча сторона.

    Село Луги  розташоване  на обох берегах річки Савранки -  протоки Південного  Бугу.  Територія населеного  пункту складає  з 7234 га.

     Назва села  походить від місця  розташування села  - це  заливні луки,  поділяють село на дві частини:  Старо Луги і Слободо Луги, які  19 серпня 1954 року  об’єдналися і  утворилася  одна назва села  Луги.

     Першим  поселенцем села  Луги був атаман Пугач, запорізький козак, до кінця ХІХ ст.  збереглися   залишки укріплень, земляки, колодязі, які  знаходилися  на високому пагорбі, обнесеному  валом. Люди  це місце  називали « слищем». Тут  вони  переховувалися  від  частих  набігів  татар.  Із свого укріплення  отаман робив набіги на  татар  і слідкував  за  дорогою  в районі  села Луги.

    В складних   умовах проживали  перші поселенці. Коли  почалась   Визвольна війна 1648 – 1654 р. р. населення взяло найактивнішу  участь.

   Виражаючи  прагнення і волю  українського народу,  Богдан Хмельницький  з перших днів війни  вів переговори про воз’єднання України з Росією.

     8 січня 1654 року  на  Переяславській раді   було всенародно   проголошено  воз’єднання  України  з Росією. Але польська  шляхта все ж  продовжувала  загарбницькі дії  проти  України . В березні  1654 році польсько – шляхетські  війська  вдерлися на Поділля, вогнем і мечем знищували  все  на своєму  шляху. Український народ  героїчно захищав кожний  населений пункт.

      За Андрусівським  перемир’ям  підписаним  російським урядом з Польщею частина  Правобережної  України (  в тому числі Вінничина)  залишилася під   владою  польської шляхти.

     В наслідок  другого поділу Польщі  у 1973 році Правобережна  Україна, в тому числі  територія району  та села  відійшла до Росії. На  Правобережній Україні було встановлено  кріпосницьке право. Село Луги  ділилось на дві частини:  Старо Луги,  Слободо Луги.

    В старих Лугах було кріпосницьке право ,  а на Слободі Лугах  була державна земля. Але  становище селян  кріпаків і державних селян   було не кращим  ніж   в інших районах  кріпосницької Росії.

    Після  реформи 19 лютого 1861 року  становище  Лузьких селян  залишилось важким. В результат  поганого обробітку  Лузької землі,  землі давали низький урожай. Селяни  отримували низьку  платню  і вимушені  були йти  на заробітки до міст.

    1862 році  селянські повстання   охопили всі села  Ольгопільського  повіту в тому числі і в нашому  селі Лугах, але вони  були жорстоко  придушені царським урядом.  В наслідок  розвитку капіталізму  на селі  йшов процес   розчарування селян. З одного боку   невелика група  заможних селян   захоплювали  землі бідняків  і перетворювала в експлуататорів – куркулів, а з другого зростала  величезна  маса  селян бідняків.

   Найвищим « культурно – освітнім» закладом  в сучасному селі Лугах,  було дві церкви  одна  розміщувалась  на Старих Лугах, друга на Слободі Лугах. Школа грамоти була відкрита  1897  році на Слободі Лугах, а в 1899 році  вона уже мала  своє власне  приміщення, де  один вчитель  навчав 20 дітей переважно хлопчиків.

  В 1913 році  в селі Лугах проживало  5642 жителі. Шкіл  було  дві  початкових.  В них  навчалось 80 учнів, 72 хлопчики та 8 дівчаток. Навчало їх два  учителі.

    До  Великої Жовтневої  соціалістичної революції  населення села  терпіло злидні від безземелля та малоземелля.

    Трудяще населення села  активно боролось за  Радянську владу в роки громадянської  війни.

    Весною 1918 року  в село вдерлися  австрійці  та німці, вони  забирали худобу,  хліб, одяг.  Арештовували, били  місцеве населення,   вимагали непосильних  поборів.

    Старі жителі  пам’ятали, як  село  захопили поляки, три дні  через  село йшли  польські  легіонери.  Були вони на  красивих  конях, гарно одягнені, з  оркестрами.  Очевидець,  житель села Луги  Зарванський Іван Якович  пам’ятав,  як польський офіцер – панок  вишукано одягнений, з повним ротом золотих зубів  погрожував  зігнаним  на базарну площу   селянам знищити  село вщент, якщо  з когось  з польських легіонерів  впаде хоч один волосок.

    Та селяни того ж дня   напали на польський обоз,  забрали багато зброї і  продовольства, убили кількох поляків, в тім  числі і  одного офіцера. Був убитий  і один  з жителів  села,  з тих що  напали  на обоз.

   Поляки привели в село  великий загін  з артилерією  і почали обстріл села,  було вбито кілька жителів, в тім числі жінок, дітей.

   Інтервенти схопили  сім чоловіків  заложниками і вимагали  велику контрибуцію. Забравши контрибуцію, заявили  що вона недостатня  і на сільському кладовищі розстріляли цих  сім заложників.

   Поверталися назад  польські легіонери  обірвані,  биті  малими групами. Жителі села  не забули, як вони глумилися  над ними  і гнали поляків  на захід, очищали українську землю від панської нечисті.

   Комітет  незаможних селян було створено  в 1921 році. До його  складу входили  селяни – бідняки:  Фечишин Трохим Іванович, голова комітету Гуцол Іван, Гончарук Антін.

  В 1925 році  утворились  партійний  та комсомольський  осередки.

  Першими комуністами були  селяни – бідняки, активні учасники  громадянської війни:

  Назарук Явтух Антонович, Поворознюк  Євстахій Іванович, Кущак Іван,  Назарук Григорій Іванович.

  Першими секретарем комсомольської  організації був Левицький Михайло Степанович.

  В 1929 році було  організовано  перший ТСОЗ ( товариство  по спільному обробітку  землі).   

  Першими його  головою був  Жовтяк Йосип, членами  Онуфрієнко Трохим, Швець Трохим,   Таранюк Володимир,  Кирик Касіян,  Кропивлянський Яків, Бондар Сергій. В їхньому користуванні  було 10 га землі,  наділені попівського лану,  чотири пари коней, стільки ж плугів та возів, кілька дерев’яних  боронів. Молотарки їм  давав заможний селянин Головатюк Федір, сівалки давав  Паламарчук Кирило. Незабаром ТСОЗ переріс на  колгосп « Червоний шлях». В тому ж 1929 році  в другій половині  села було організовано  колгосп « Жовтень». Першим головою  цього колгоспу був двадцятипятитисячник  товариш Черняків.

   В 1929  році в селі Лугах  було організовано   три  колгоспи, які в 1954 році об’єдналися  у велике  колективне  господарство « 40 -  річчя  Жовтня».

   1933 рік – рік голодомору. Тяжка доля спіткала жителів села Луги. Найбільша смертність серед  жителів сіл  району  була у селі  Лугах.

   В 1934 році  в селі  було три  колгоспи, колгосп ім. Будьоного, колгосп  « Червоний шлях», колгосп « Жовтень».

   Колгоспи « Червоний шлях», « Жовтень», були  великими, багатогалузевими господарствами. В обох колгоспах  було  два трактори, одна молотарка. Обидва колгоспи  збирали добрі врожаї, з кожним днем  заможнішим  і щасливішим ставало життя колгоспників.

    Та радісна  творча праця людей  була порушена  злодійським  нападом  фашиської  Німеччини на нашу країну.

   Жителі  села як і весь народ  піднялись на боротьбу  з ворогом.

   В Червону Армію,  в партизани  і підпілля пішли 837  жителів села. З них повернулося  376  чоловіків, 113 чоловіків  повернулися  інвалідами.

   В  період тимчасової  німецько – румунської  окупації в селі діяла підпільна організація. Боротьбу проти  німецько – фашистських  окупантів  діяв партизанський  загін  на чолі  з Кревенцовим та дві  диверсійні групи під  командуванням  майора  Артюхова та майора Зябкіна.

   Боротьбою  проти фашистських загарбників  в селі Луги  і навколишніх  селах   керував житель  з села  Луги  Савранчук Герасим Якович,  посланий  ЦК КП України  для організації   Партизанської поротьби  в тилу ворога.  А також  активну участь  в боротьбі проти ворога  брали жителі села Луги члени підпільної  організації та партизани, а саме:  Назарук Ніна Сергіївна, Маріїн  Трохим  Іванович, Грушавенко Іван  Петрович, Рябокінь  Василь та інші.

   За мужність і відвагу  113 жителів  села нагороджено  орденами і медалями.

   Село Луги  було звільнено 18 березня 1944 року.

    Окупанти  заподіяли місцевим  колгоспам  і населенню  села  величезних збитків. Але залишились  хороші люди, справжні  патріоти, вони працювали  не покладаючи рук.

    У післявоєнний період  ситуація  в селі  стала надзвичайно важкою. У селян відібрали не тільки хліб, але і м’яс, молоко, яйця. Люди працювали голодні, праця хлібороба  фактично не оплачувалася. Але  наполегливій  праці, мужності, витривалості жителів села Луги,  матеріально – технічна база  колгоспу  поступово  стала зміцнюватися.

   У 1954 році три колгоспи села  Луги, об’єдналися у велике  колективне господарство « 40 річчя Жовтня». Колгосп  обробляв 4190 га землі,  працювали по зерно – бурякового напрямку з  розвинутим  тваринництвом.

   Період 70 – х  років  характерний для  жителів села Луги,  швидким зростанням  продуктивності господарства.

   В селі Луги завершено будівництво  лікарні, лазні, млина, контори, колгоспу,  тваринницьких  приміщень, три будинки  для спеціалістів  сільського господарства, магазин. Прокладено дорогу  до районного  центру Чечельника.  Село повністю  радіофіковане і електрифіковане.

  За  період 1986 – 1996 р. р. було побудовано будинок культури, дитячу установу, дев’ять  житлових будинків для спеціалістів.